Так само потім ви взнаєте, що обіцяної зарплатні вам платитимуть у кращому разі рівно половину та й то не щомісяця (або навіть можуть заморозити виплати за кілька місяців – як це, наприклад, сталося літом минулого року), що державні свята за свій рахунок, що оголошений на співбесіді об’єм робіт не відповідає дійсності та збільшується мало не щотижня et cetera.

І все це на фоні неприховуваної – бо неусвідомлюваної ними самими – глупоти і циркових понтів керівництва та обумовленої непрофесіоналізмом непродуктивної метушні замість організації трудового процесу з боку людей, які працюють тут давно і тримаються виключно за рахунок власної згоди на приниження та постійного підлабузництва до начальства.

Про довіру, а тим більше повагу до людей тут навіть не йдеться. Один тільки факт: я звільнялася 10 лютого і лише завдяки цьому дізналася, що нас усіх було звільнено та переведено на контракт ще 2 січня. Без того, аби хоча б повідомити про це, не кажучи вже про ознайомлення зі змістом самого контракту. А зміст там зовсім печальний і передбачає абсолютну відсутність прав у робітника. Проте отримати на руки свій примірник цього ображчика зневаги до співробітників мені так і не вдалося, попри клятвенні обіцянки надіслати його поштою.

Не отримала я і невиплаченої зарплатні за два місяці. Хоча, звичайно, обіцянки давались так само зі щирим виразом обличчя. Для щирого виразу обличчя у «Сові» є необтяжена таким явищем, як совість, Трифонова Олена. Просто дивовижної слизькості людина, аж гидко.

Минулого тижня ця контора зазнала – за словами Іванкова – рейдерського нападу. Дуже смішно зараз читати його заклики до справедливості та гідної поведінки, звернення до світової громадськості та плачі у фб на тему бєспрєдєла – продовжуйте в тому ж дусі, Владімір Ніколаєвіч, повєсєлітє нас)